Зачекайте, будь ласка!

Cторінка завантажується.

Мапа сайту

Просимо звернути увагу!

Контакти гарячих ліній щодо психологічної підтримки населення під час воєнного стану

доступні за посиланням.

Важливо!

БЕРЕЗНЕВІ ШЕВЧЕНКІВСЬКІ ДНІ

У ЗДО вшановують 210-ту річницю від дня народження Тараса Шевченка!

Упродовж березня 2024 читаймо твори великого Кобзаря!

Наше кредо

"Не дитину пристосовуємо до дитячого садка, а дитячий садок до неї."

Наш девіз

"Від педагога-інтелектуала до інтелектуального дошкільника."

Гімн ЗДО №2

Слова Л.В.Шершун, музика С.Маринчук 

 

Якщо ти ще маля,

Але тобі вже два,

У садочок завітай,

Світ із друзями пізнай.

Наш "Пізнайко" любить всіх,

Друг — це твій і мій! 

 

Приспів:

Весело, весело, весело нам всім,

Дитсадок "Пізнайко" — ми радієм в нім!

Ми — розумні, ми — кмітливі, інтелектуали — ми,

Неможливо нас перемогти! 

 

У нас щодня дива трапляються,

Сюрпризи не кінчаються,

Хорошим справам ми вчимось,

Чимало в нас вже нагород,

Бо українець ти і я,

Велика дружня ми сім’я.

Ваша думка

Чи була для вас корисною інформація на сайті?

так - 92.7%
ні - 7.3%

Статистика сайту

Користувачі
2
Статті
213
Веб-посилання
7
Перегляди статей
103682

На сайті один гість та відсутні користувачі

  • 918273.jpg
  • 32343135.jpg
  • 43454246.jpg
  • 54535657.jpg
  • 76757879.jpg
  • 87868980.jpg

Поради психолога

 

«Здавалося б, що таке психологія – це наука про душу та її особливості,

вміння її розуміти…»

 

АФІРМАЦІЯ

Сьогодні ми з вами поговоримо про афірмацію. Що ж це таке? Афірмація - це позитина думка. Існує версія, що думки - матеріальні, впливають на наш психоемоційний стан. Якщо ж людину супроводжують постійно негативні думки чи з страху, тривоги, лячності, сорому, боягуства, невпевненості, переживання і турботи за сьогоднішний день, то у результаті ми бачимо хвору і виснажену особу. Іноді ззовні цього ми не бачимо, а внутрішній світ людини страждає і плаче. Сьогодений вплив війни на кожного із нас додав ще більше болю, смутку і сумніву. Отже, ми маємо навчитись захищати себе від зовнішніх подразників, бути стійкими і позитивно мислячими.

Але не усі уміють і можуть позитивно мислити. Негативне мислення сприяє «притягуванню» недобрих і небажаних подій. А це тому, що ми просто не помічаємо позитиву, а акцентуємо увагу на негативі. Високий рівень негативу провокує нездатність знайти вихід з важкої ситуації, створення складних відносин з оточуючими і навіть багато хвороб.

Адже, якщо ми хочемо щось отримати позитивне, потрібно і бути позитивним, постійно і думати позитивно, і говорити позитивно. Пробачте за тафтологію, але усюди має бути позитив. Психологія відзначає, що люди, які мислять позитивно, більш успішні, щасливі та здорові. З ними рідше трапляються неприємності і вони менше схильні до стресів.

Отож, війна вплинула на усіх без винятку. Усі ми зараз у стресі і постійно намагаємося знайти способи його зменшити та навчитися жити у нових і надскладних умовах. Я пропоную один зі способів виходу із стресу за допомогою афірмації. Розпочинаємо позитивно мислити. У цьому нам допоможуть психолого-корекційні вправи.

Для початку пропоную зробити вікно з паперу.

Уявіть собі, де знаходиться це вікно. Це може бути вікно вашої квартири, будинку, групи, інших приміщень, які ви собі уявили.

 

 

 

 

- Відчиніть свої вікна.

- Що ви бачите за ними?

- Що відчуваєте?

- Які думки у вас виникають? Висловіть їх.

- Ось подивіться, майже усі думки негативні. Не дивлячись на те, що наша осінь за вікном небезпечна, тривожна і холодна, ми маємо налаштовувати себе на позитивні емоції та думки. Сьогодні спробуємо намалювати свою, зовсім іншу осінь, де безпечно, тепло, спокійно і де б ви могли знайти затишок.

Отже, не дивлячись на все, що відбувається за вікном, наше мислення має бути позитивним і добрим, направленим на творення себе нового, доброго і люблячого усе і усіх довкола. Найголовнішою нашою мрією є перемога у війні з рашистами і самим собою.

Насамкінець випробуймо себе і силу позитивної думки. Тож давайте усі разом у абсолютній тиші хвилину будемо думати про закінчення війни і уявимо нашу перемогу. Як можемо: подумки просимо у Бога, мріємо і радіємо.

Добро переможе зло, а темряву замінить світло. Тож нехай світлими будуть ваші серця і думки.

До перемоги!

Підготувала практичний психолог

Олена Бецько

 

Як допомогти стабілізувати організм та психічну систему дошкільників у військовий час

Немає жодної людини в Україні, якої не торкнулась війна. Навіть якщо ми і не знаходимось у зоні реальних бойових дій та неушкоджені фізично, вона проникає до нас психологічно. Щодня дивлячись на наше занепокоєння і страх, чуючи постійні повітряні сирени, наші діти також почуваються виснаженими, відчувають м’язеву напругу та постійну тривогу. Для того, щоб упоратись зі страшною реальністю та зберегти психічне здоров’я наших малюків нам потрібно зняти фізичне та емоційне напруження. Візьміть до уваги ряд психологічних вправ, рекомендованих дитячим психологом Наталією Філімошкіною, які неодмінно допоможуть у цей складний час.

ВПРАВА «ХВИЦАННЯ»

Вік: старший дошкільний.

Мета: корегувати поведінку, усунути агресивність і тривожність, розвинути емоційну сферу.

Дитина лягає спиною на килим і вільно простягає ноги. За командою дорослого вона починає вільно хвицати то лівою, то правою ногою. Щоразу, коли дитина вдаряє ногою об підлогу, вона говорить «ні». Поступово дитина збільшує силу і швидкість хвицання.

ВПРАВА «ВЕСЕЛИЙ КУНГУРУ»

Вік: старший дошкільний.

Мета: корегувати поведінку, усунути агресивність і тривожність, розвинути емоційну сферу.

Діти розбиваються на пари. Одна дитина в парі виконує роль мами-кенгору, друга - кенгуряти. «Кенгуря» спочатку стає спиною впритул до «мами-кенгуру», а відтак присідає. Обидва «кенгуру» беруться за руки. У такому положенні вони мають, не розчіплюючи рук, пройти до протилежної стіни, до дорослого, обійти приміщення по колу, пострибати разом тощо. Після цього діти міняються ролями або партнерами і гру продовжують. По завершенні діти сідають кружка й діляться враженням та відчуттями, які у них виникали під час гри.

ВПРАВА «АВСТРАЛІЙСЬКИЙ ДОЩ»

Вік: молодший, середній, старший дошкільний.

Мета:створюємо веселий настрій.

Діти повторюють за дорослим рухи:

- над австралійською пустелею здійнявся вітер (тричі потирають долоні);

- упали перші краплі дощу (тричі клацають пальцями);

- дощ пішов сильніше (плескають долонями по плечах);

- почалася злива (плескають долонями по стегнах);

- здійнялася буря (тупають ногами).

Дорослий називає ті самі речення у зворотньому порядку. Насамкінець говорить: «Над австралійською пустелею виглянуло сонце» і високо піднімає вгору руки.

ВПРАВА «ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКА»

Вік:середній, старший дошкільний.

Мета: зняти м’язеву напругу, корегувати поведінку - агресивність і тривожність через тілесні відчуття, розвинути емоційну сферу, сприяти позитивному настрою.

Діти повторюють за дорослим рухи:

Вправо голову і вліво

Нахиляєм неквапливо,

Шию також розминаєм,

В різні боки повертаєм!

Тулуб вправо, потім вліво

Повертаємо грайливо.

Крутимо і обертаєм,

Прогинаємо, нахиляєм…

Ручки вгору, аж до неба!

Обійняти світ нам треба!

(Наталія Гуркіна)

ВПРАВА «ПРОЖЕНИ ЗЛІСТЬ»

Вік:старший дошкільний.

Мета:навчити адекватно виражати свої емоції та контролювати їх, знімати емоційну напругу.

Матеріали:старі газети або списані аркуші паперу.

Дорослий дає дітям списані аркуші паперу і говорить: «Зараз я навчу вас проганяти злість. Візьміть аркуш і уявіть, що ви на когось дуже сильно гніваєтесь (робить паузу). А тепер зіжмакайте аркуш щосили й киньте його в бік».

Діти виконують завдання, а дорослий стежить, щоб вони якомога природніше уявляли свою злість і при цьому не кидали зіжмакані аркуші одне в одного.

Вибрані рекомендації з інтернету

Узагальнила практичний психолог ЗДО №2

Олена Бецько

ЯК ПІДТРИМАТИ ТА ЗАСПОКОЇТИ ДИТИНУ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ У НАШІЙ КРАЇНІ?

У цей складний для нашої країни час кожен з нас переживає бурхливі емоції та почуття. Усі ми різні… Хтось навчився виходити зі стану паніки та стресу, хтось ще ні. А тут дитина поруч, яка засмучена чи плаче. Ми, дорослі, маємо зробимо усе можливе і неможливе, щоб наші діти почувалися у безпеці і вірили у мрію та якнайменше були травмовані жахіттями війни.

Що робити, щоб підтримати свою дитину?

- Для початку, Вам потрібно завжди зберігати спокій. Розмовляти спокійно, відповідаючи на усі дитячі запитання. Слова «перестань плакати» точно не заспокоять дитину, натомість спробуйте сказати:

  • Усе добре;
  • Я поруч з тобою;
  • Ми переживаємо це разом, зі мною ти в безпеці;
  • Розкажи мені, що трапилось;
  • Завжди пам’ятай, я тебе люблю!

- Пам'ятайте, відповідаючи на запитання дитини використовуємо, правило трьох "Д" - інформація має бути ДОСТУПНОЮ для сприйняття відповідно до її віку, ДОЗОВАНОЮ, ДОСТОВІРНОЮ.

- Створюйте відчуття безпеки. Постійно говоріть дитині, що ви зробите все, щоб захистити її і себе від небезпеки, що наші ЗСУ дадуть відсіч ворогу.

- Дозвольте дитині переживати усі емоції та почуття (ненависть та злість, плач). Можна це робити у формі гри «Злий бобер». Наприклад, спочатку придумати злу тваринку і поводитися так, як на вашу думку вона може себе вести. Згодом перетворитися на добру тваринку. Звісно – на людину.

- Грайте в ігри та виконуйте заспокійливі вправи:

  • можна ліпити з пластиліну;
  • грати в настільні, розвиваючі ігри;
  • малювати;
  • грати у слова, ігри в телефоні, у яких залучене просторове сприйняття;
  • рухливі ігри.

- Читайте казки, дивіться мультфільми, слухайте аудіоказки, музику.

Рекомендовані казки для дітей:

«Нічні пригоди для Андрійчика» (терапевтична казка для дітей, які пережили вибухи, переховувулись у підвалах. Автор Людмила Гридковець);

«Ангели теж страждають» (терапевтична казка про те, що варто любити життя, навіть якщо довкола лише біль, тривоги і страх. Автор Вікторія Назаревич);

«Дитячі забавки» (дитячі забавки, які допоможуть дитині безболісно і швидко реагувати на сирени повітряних тривог. Автор Вікторія Назаревич).

Рекомендовані мультфільми для дітей:

- «Таємниця Коко», Pixar, 2017. Цей мультфільм допомагає вірити у свою мрію та йти до неї.

- «Рататуй», Disney, 2007. Допомагає вірити у себе, в найкраще та мрію.

- «Зоотрополіс», Pixar, 2016. Мультфільм дуже веселий та допомагає зрозуміти, як різні люди можуть жити у одному місті.

- «Моана», Disney, 2007. Мультфільм надихає і додає хоробрості.

Рекомендовані казки, які можна послухати:

- джерела з українських добрих аудіоказок Євгена Погорєлова для дітей у ці складні часи, які допоможуть відволікти дітей та їх заспокоїти.

Бажаю здолати усі переживання, занепокоєння, тривоги, страхи й не допустити кризових станів у Вас і Ваших дітей.

РАЗОМ МИ ПЕРЕМОЖЕМО!

Вибрані рекомендації з інтернету

Узагальнила практичний психолог ЗДО №2

Олена Бецько

Кавопис,

як психоемоційне розвантаження

Наші педагоги відвідали «Кав’ярню практичного психолога», де отримали хвилю позитивних емоцій та психоемоційне розвантаження, здобули уміння працювати у команді і позитив від згуртованості, спробували себе у творчості написання картин з кави.

Кава - це улюблений напій кожної другої людини. Саме з кавою ухвалюють серйозні рішення, роблять паузи для їх ідеальних варіантів. Це хороша можливість поспілкуватися, познайомитися та, найголовніше, зняти напругу і додати своєму організму життєвого тонусу.

Кавопис вразив усіх!

Олена Бецько,

практичний психолог

Чого бояться діти

у різні періоди свого малечого життя?

Коли діткам ще не виповнилося

три роки:

  • несподіваних різних звуків;
  • незнайомців і людей, які незвично поводяться;
  • лікарів, медичних маніпуляцій і болю;
  • тварин;
  • засинання й нічних жахів.

…п’ять років:

  • самотності;
  • темряви і замкненого простору;
  • стихій - води, вогню, грози;
  • казкових персонажів та уявних істот;
  • покарання батьків.

…сім років:

  • представників потойбічного світу;
  • смерті близьких людей і власної;
  • стихії і катаклізмів – бурі, урагану, повені;
  • навчальних невдач, помилок, невиправдати очікування найближчого оточення.

Підготувала практичний психолог Олена Бецько

Як розважити дитину під час карантину?

Сьогодні, коли заклади дошкільної освіти закриті на карантин, діти змушені довгий час залишатися удома.

У житті дітей важливу роль відіграє взаємодія з однолітками, але під час карантину батьки повинні максимально ізолювати їх. Як же розважити дитину в ситуації, коли ви не можете дозволити їй гуляти на вулиці та спілкуватися з друзями?

Розвиваємо дрібну моторику рук -

розвиваємо мовлення дітей!

Формування правильної вимови у дітей - це складний процес. Дитині потрібно навчитися керувати своїми органами мовлення, сприймати звернене до неї мовлення, здійснювати контроль за мовленням оточуючих та власним. У роботі з дітьми (а особливо з тими, що вже мають порушення мовлення) велику увагу необхідно приділяти розвитку функції дрібних м'язів рук. Рухи рук тісно пов'язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування.

Тренування рухів пальців рук дітей покращує не тільки рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовних навичок.

Рівень розвитку дрібної моторики - один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання.

Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати мовлення Вашої дитини, можна запропонувати малюкам такі завдання:

  • розминати пальчиками пластилін, глину;
  • качати по черзі кожним пальчиком камінці, намистинки, кульки;
  • нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто;
  • стискати та розтискати кулачки;
  • робити "м’які" кулачки, які можна легко розтиснути і в які дорослий може просунути свої пальці, та міцні, які не розтиснеш;
  • двома пальчиками руки (вказівним та середнім) «ходити» по столу, спочатку повільно, а потім швидко, наче вони біжать. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою;
  • показувати окремо кожного пальчика;
  • барабанити, постукувати усіма пальчиками обох рук по столу;
  • махати у повітрі лише пальчиками, не рухаючи долоньками;
  • плескати у долоньки спочатку тихо, а потім голосно.

Матеріали з інтернету

Підготувала практичний психолог Ангеліна Кондратюк

Емоційний комфорт

1. Створюйте в сім΄ї комфортне середовище для дитини. Любіть її. Не забувайте про тілесний контакт із нею: пригортайте, цілуйте… Знаходьте радість у спілкуванні.

2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні характерні властивості

3. Адекватно реагуйте на негативні емоційні прояви дитини.

4. Забезпечте дитині емоційну безпеку: запобігайте виникненню негативних емоцій.

5. Учіть дитину дотримуватись порядку навколо себе, пояснюючи його важливість для збереження позитивних емоцій.

6. Формуйте у дітей відчуття власної досконалості, самооцінку, потребу в постійному самовдосконаленні, усвідомлення образу „Я” - особистості.

7. Наповніть свою душу й серце любов΄ю до усіх і усього. Передавайте це дітям. Більше усміхайтеся. Це запорука здорової сім΄ї, особистого здоров΄я – вашого й ваших дітей.

8. Навчайте дитину бути самостійною. Не робіть за неї те, що вона у змозі зробити сама. Вона може і надалі використовувати вас, як прислугу.

9. Не читайте дитині нотацій і не кричіть на неї, інакше вона буде змушена захищатися, прикидатися «глухою».

10. Змиріться з тим, що дитина любить досліджувати, експериментувати, шукати нові враження. Так вона пізнає світ.

11. Дитина вчиться на власному досвіді, тому не слід оберігати її від наслідків своїх помилок.

12. Заохочуйте допитливість дитини. Якщо ви спробуєте «спекатися» її, коли вона ставить відверті запитання, то відповіді на них знайде у інших.

13. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, із розумінням, не перебиваючи і не відвертаючись. Не дайте їй запідозрити, що вас мало цікавить те, що вона говорить.

14. Не ставте занадто багато запитань і не встановлюйте безліч правил для дитини: вона не звертатиме на них уваги.

15. Нехай дитина дає волю своїм фантазіям. Жива уява – дарунок, властивий дитинству. Ніколи не придушуйте його!

16. Поява дитини в родині може викликати кризу в житті старшої дитини. Ставтеся до дітей однаково. Старша дитина повинна знати, що ви любите її ні трохи не менше, ніж інших дітей.

17. Гарний спосіб припинити сварку між дітьми – змінивши обстановку відволікти їх.

18. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, любіть її такою, якою вона є. Якщо ви хочете розвинути певні якості, ставтеся до неї так, ніби вони вже є.

19. Кращий спосіб виховати відповідальність і впевненість у собі – надати дитині можливість самостійно приймати рішення.

20. Не виправляйте дитину у присутності сторонніх. Якщо ви скажете їй усе спокійно, віч-на-віч, вона зверне набагато більше уваги на ваше зауваження.

21. У стосунках із дитиною не покладайтеся на силу. Це озлобить її і привчить до того, що зважати потрібно лише на силу.

22. Виявляйте обдарування і таланти у дитини, надайте змогу їй самореалізуватись, самоствердитись, вірити у себе, бути успішною.

23. Аналізуйте повсякденні проблемні ситуації з життя, можливі варіанти подолання труднощів, правильних дій.

24. Виховуйте дитину, зважаючи на її характер і темперамент, особливості психічних проявів у зв΄язку з ними.

25. Не забувайте: діти наслідують дорослих. Саме вас, батьки. То ж ваше життя, поведінка у ньому мають стати прикладом для них.

Підготувала практичний психолог Ярослава Ягенська

Істерики. Способи запобігання

1. Намагаєтесь якомога рідше вживати слово «Ні», не сваріть дитину. Лише тоді, коли це дійсно необхідно («дитина схопила ніж», «підійшла на прогулянці до відкритого каналізаційного люка»), тобто, коли щось може зашкодити її здоров’ю або оточуючих людей.

2. Якщо бачите, що пахне «смаженим» у дорозі – спробуйте підключити почуття гумору. Навіть простеньке смішне завдання може допомогти втомленому малюкові дійти до потрібного місця. Наприклад: постояти з висунутим язиком, поки червоний на світлофорі не зміниться зеленим. Або ж позмагатися: хто придумає смішнішу пантоміму. Тут на скільки вас «занесе» власна фантазія!

3. Якщо дитина втомилась від того, що довго чекає на щось (наприклад, обід) і ви відчуваєте - поганий настрій «не за горами», залучіть її до співпраці. Нехай спробує їжу на сіль чи перемішає салат.

4. Ніколи не висміюйте, не принижуйте і не ображайте дитину. Якщо вона вчинила який-небуть негарний, з вашої точки зору, вчинок – обов’язково скажіть їй про це. Але не акцентуйте увагу на особистості, а говоріть саме про дії. Тобто не “ти поганий”, а “ти вчинив погано”.

5. Для дітей також важливим є можливість вибору. Часто істерики є наслідком того, що батьки заважають дитині ставати самостійною. Вона намагається все робити по-своєму. У таких випадках необхідно, щоб у неї обов’язково були справи, які тільки вона вирішує, сама обирає із запропонованих альтернатив.

6. Частою причиною істерик буває невизначеність. Особливо у кризові періоди дитина потребує стабільності як ніколи. І коли батьки намагаються надати їй безмежне право вибору, дитина може губитись. Тому постійні переговори з дитиною не бажані і скрізь треба знати міру. Якщо ви бачите, що вона «губиться», не знає чого хоче, не може визначитись – зробіть вибір за неї. Навіть, якщо вона не хоче цього, а насправді потребує.

7. Для профілактики дитячих примх та істерик велике значення має єдина виховна позиція усіх членів сім’ї, які беруть участь у догляді за дитиною. Якщо, дорослі виховують по-різному, дитина вчиться маніпулювати і шляхом інтриг досягати свого.

8. Якщо яка-небудь неприпустима дія дитини була помічена уперше, то краще проігнорувати її, ніж звернути увагу і тим самим підкріпити.

9. Якщо не хочете наразитися на істерику, ніколи різко не переривайте занять дитини, навіть, якщо вони здаються вам безглуздими і неправильними. Для «перемикання» уваги малюка потрібний певний час.

10. Іноді роздратування у дітей накопичується, коли довго щось не виходить. Стежте за тим, як дитина справляється з новим для себе завданням. Адже на перших порах вона не завжди зможе зробити все самостійно: запустити нову машинку, піднятися сходами на гору, переступити через струмочок. У таких випадках потрібно зробити це разом з нею, ОБОВ’ЯЗКОВО запитавши, чи треба їй допомога. Це уже розуміють 1,5-річні діти. Важливо, щоб дитина перевірила свої власні сили і повірила у них.

11. Намагайтесь якомога менше порушувати режим дня (особливо у кризові періоди), оскільки нестабільність може «запустити» істерику!

12. Для дитини дуже важливо, щоб її чули. Часто звичайне проговорення батьками того, що вона хоче зводить нанівець її внутрішнє напруження. Наприклад:“Я почула і зрозуміла, що ти хочеш на майданчик, але нам треба спочатку зайти в магазин, щоб купити…”). Інколи малюкові просто хочеться знати, що його почули і зрозуміли.

Підготувала практичний психолог Ярослава Ягенська

Психологічна служба у садочку

Активно та результативно працює психологічна служба дошкільного навчального закладу під керівництвом практичного психолога Степанчук Олени Юріївни.

 Проблемним питанням психологічної служби є "Ефективність та доцільність впровадження методу проектів в освітньо-виховний процес».

 Значна увага з боку психологічної служби приділяється роботі з дітьми: психолого-педагогічному вивченні дитини, її розвитку, адаптації дітей раннього віку до дошкільного закладу, підготовці дітей до школи, з’ясуванню причин тих чи інших відношень у вихованні та навчанні дитини, відставання чи випередження вікових нормативів у розвитку пізнавальних процесів, тривожності, міжособистісним стосункам, розвитку у дітей комунікативних якостей, інтелектуальних здібностей, розвитку самооцінки.

 В роботі з дітьми О.Степанчук системно використовує власні доробки, корекційні програми: "Веселі пальчики", "Казкові історії", "Наші емоції", "Я — школярик", враховуючи проблеми та вікові особливості дітей.

Змістовно організовується розвивальна робота з обдарованими дітьми з розвитку творчих здібностей за програмою "Обдарована дитина", яка активізує розвиток творчих здібностей у дітей, образне мислення, уяву, емоції та відчуття.

Психологічна служба тісно співпрацює з педагогічним колективом, батьками, жителями нашого мікрорайону.

 Проводячи роботу з батьками, психологічна служба забезпечує:

  • інтеграцію суспільного і родинного виховання;
  • психологічну просвітницьку роботу з батьками;
  • довіру батьків до діяльності закладу;
  • соціально-педагогічний патронат.

З цією метою в закладі розроблені в достатній кількості психолого-педагогічні інформаційні матеріали для батьків: пам’ятки, поради, рекомендації, ігри-вправи, ігри-тренінги з розвитку психічних процесів у дітей. Головне для практичного психолога — це привернення батьківської уваги до розвитку дитячої особистості, розуміння своєї ролі у вихованні та навчанні дітей.

Допоможемо дитині подолати агресію

  • Поясніть дитині, що кожна людина має право на прояв своїх почуттів та емоцій, головне – навчитися керувати ними, а не бездумно та безконтрольно піддаватися їхньому впливу.
  • Важливо вчитися самим і навчити дітей не заганяти емоційне напруження всередину, а виражати його адекватними, неруйнівними способами.
  • Допоможіть сину чи доньці опановувати навички безконфліктної поведінки: аргументовано відстоювати свою думку, виражати свої емоції прийнятними словами, інтонацією, діями.
  • Якщо в малюка з’являються ознаки агресивної поведінки, слід насамперед проаналізувати, чи не є вони проявами хвороби.
  • Якщо дитина вступила в бійку, захищаючи від зазіхань інших малят свої іграшки, необхідно пояснити, що діти зовсім не бажають їй нічого поганого. Їм просто хотілося побавитися разом з таким вихованим хлопчиком (дівчинкою), у якого(ї) є чудові іграшки.
  • Якщо дитина говорить, що хтось її скривдив і довелося дати відсіч, не треба сварити її. Малюкові потрібно пояснити, що бажано не битися, а шукати інші способи. Але вимагати бути зовсім пасивним не можна.
  • Якомога частіше ставте дітям запитання: «Чого тобі хочеться? А як краще це зробити? Чому?»
  • Для дитини немає значення, яким способом привернути увагу дорослих – негативним чи позитивним. Тому треба намагатися якомога частіше надавати взаємодії з дитиною позитивного відтінку.
  • З агресивними дітьми доцільно використовувати арттерапію, роботу з піском, глиною, малювання, аплікацію, оригамі, ігри з мильними бульбашками.
  • Загалом, найважливішою виховною аксіомою, на якій має ґрунтуватися індивідуальний підхід до кожної дитини, є така: «Усе виховання тримається на одному слові – люби!»

 

Дітей треба просто любити… Тож любіть своїх дітей!

 

Підготувала практичний психолог Олена Степанчук

Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садка?

  • Вдома дитина стала нудьгувати, не може знайти собі заняття. Можливо, дитині час відкривати щось нове, цікаве, незнайоме.
  • На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт. Він не просто віднімає іграшку у свого «колеги», а «улагоджує» конфлікт словами: «Це моє!».
  • Маля здатне кільки годин на день перебувати без мами.
  • Дитина може розбірливо сказати про свої потреби.
  • Малюк уже досить спритний, уміє самостійно їсти й пережовувати, миє руки й вмивається, одягає і скидає з себе основні предмети одягу.

Підготувала практичний психолог Олена Степанчук

Дитина з агресивною поведінкою — спілкуємося ефективно

Обміркуйте причини агресивної поведінки дитини.

Ними можуть бути:

  • дефіцит батьківської уваги — у такому разі агресивна поведінка дитини є способом привернути до себе увагу;
  • ігнорування батьками проявів агресивної поведінки дитини;
  • установка дитини на те, що вона має обов’язково «давати здачу» і досягати своєї мети силою;
  • надто суворе виховання — фізичні покарання дитини, погрози тощо;
  • фільми, мультфільми або комп’ютерні ігри агресивного змісту.

При взаємодії з агресивною дитиною:

  • приймайте дитину такою, яка вона є;
  • ставте свої вимоги до дитини, враховуйте не свої бажання, а її можливості;
  • розширюйте кругозір дитини;
  • включайте дитину до спільної діяльності, підкреслюючи її значення у виконуваній справі;
  • ігноруйте легкі прояви агресивності, не фіксуйте на них увагу оточуючих.

Подолати агресивність можна:

  • Терпінням - це найбільша чеснота, яка тільки може бути в батьків.
  • Поясненням - підкажіть дитині, чим цікавим вона може зайнятися.
  • Заохоченням - якщо ви хвалите свого вихованця за гарне поводження, то це розбудить у ньому бажання ще раз почути цю похвалу.

Караючи, подумай - навіщо?

Покарання як метод виховного впливу застосовували завжди і часто його вважають дієвим способом обмеження або виправлення небажаної поведінки вихованця. Дитина, пізнаючи світ і себе, багато що робить не так, як прийнято в суспільстві, не так, як хочеться дорослим. Як її зупинити, якщо вона не хоче виконувати волю старшого?

«Виховання без покарання — це не вузько шкільна справа, — говорив В.Сухомлинський. — Це одна з найважливіших проблем реформування суспільства, Його найтонших і найскладніших сфер — людської свідомості, поведінки, взаємин».

Кожен, кому доводилося мати справу з дітьми, знає, що за допомогою похвали та покарання дорослий досягає дисципліни, відповідальності. Одні вважають, що необхідно якомога частіше карати і рідше хвалити, інші – навпаки. Деякі радять, що треба тільки хвалити. А є і такі, які переконані у тому, що справжнє виховання — це виховання взагалі без похвали і покарання. Одна з небезпек покарання полягає в тому, що воно пригнічує особистість дитини, її індивідуальність. Принижуючи почуття гідності, батьки виховують у дитини схильність до пристосування та до поганих, низьких вчинків. Нерозумні, бездушні покарання породжують страх, а страх, у свою чергу. — хитрість та брехливість. Виникає замкнене коло, яке знову спонукає до небажаних вчинків.

Емоційна реакція покараної дитини може виявлятися або в усвідомленні справедливості покарання, своєї провини, інколи каятті, розумінні неприпустимості повторення подібних вчинків у майбутньому (бажаний очікуваний ефект застосування покарання), або у сприйнятті покарання як несправедли­вого, у невизнанні власної провини, не повторенні подібних вчинків лише через загрозу покарання, у прагненні взяти реванш за надмірні страждання — бажання відновити «справедливість» у своєму розумінні (небажаний побічний ефект застосування покарання). Більшість батьків використовують покарання як метод виховання своїх дітей. Слід визнати, що неможливо переконати батьків взагалі не використовувати покарання. Шлях до виховання без покарань — процес тривалий і складний, успішність якого безпосередньо пов'язана із соціальним розвитком суспільства. Тому під час батьківських всеобучів практичний психолог приділяє велику увагу психолого-педагогічним умовам використання покарання як методу формування поведінки дітей.

Негативні наслідки покарання

  • Відкритий опір покаранню — бунт, агресивні дії, впертість, дратівливість тощо.
  • Витіснення негативних емоційних переживань, зумовлених покаранням, шляхом спроб перенесення (перекладання) вини на інших осіб.
  • Накопичення негативних переживань, зумовлених покаранням, образи на оточення.

І знову говоримо про адаптацію…

Шановні батьки! Пам’ятайте, що ваше хвилювання передається дитині! Тому надаю прості поради для полегшення адаптаційного періоду до дитячого садка ваших дітей.

Найперше:

  • створіть спокійний, безконфліктний мікроклімат для своїх любих діток у сім’ї, щодня говоріть про свою любов до них;
  • напередодні приходу влаштуйте свято для малюка, порадійте за нього, що підріс, привітайте подарунками;
  • пояснюйте про важливість своєї праці і необхідність йти на роботу;
  • також пояснюйте про важливість відвідування дитячого садка, зрештою, у кожного своя праця;
  • спершу долучайтесь до спільної групової прогулянки, за потреби, перебувайте в групі з малюками;
  • не залишайте їх у перший день приходу в групі більше, ніж на 1-2 години, поступово збільшуйте час їхнього перебування;
  • приводьте здоровими;
  • давайте з собою улюблені іграшки;
  • дотримуйтесь такого самого режиму дня вдома, як і в дитячому садку;
  • більше спілкуйтеся, вислуховуйте, висловлюйте свої почуття;
  • не лякайте дитячим садком, уникайте критичних зауважень щодо нього;
  • не поспішайте залишати на денний сон;
  • наберіться терпіння.

Адже, адаптація до дитячого садка для деяких малюків - це складний і довготривалий процес, який несе з собою все нове: ще невідомі простір, оточення, стосунки. То ж зробімо разом її якомога легшою та безболісною.

Дослухайтесь до порад, виконуйте їх. За необхідності запрошую вас до спілкування.

З повагою до вас практичний психолог Олена

Поради дорослим щодо подолання стресу

  • З'ясуйте, що саме вас турбує. Розкажіть про свої переживання близькій людині. Це особливий психологічний прийом: озвучивши проблему, ви проаналізуєте, знайдете її причину і, відповідно, розв'язання.
  • Сплануйте свій день. Учені помітили, що для людини, стан якої наближається до стресового, плин часу «прискорюється». Саме тому вона відчуває надмірну завантаженість і нестачу часу.
  • Навчіться керувати емоціями. Вирватися зі стресового кола допоможе проста вправа: заплющте очі й подумки опиніться на березі океану. Підніміть руки вгору і розведіть у сторони, уявляючи, як через них у тіло входить енергія.
  • Усміхайтеся, навіть коли невесело. Сміх позитивно впливає на імунну систему, активізуючи Т-лімфоцити крові. У відповідь на усмішку організм почне продукувати гормони радості.
  • Відпочивайте разом із сім'єю.
  • Знімайте нервове напруження за допомогою фізичних вправ.
  • Слухайте заспокійливу музику. Музика — це теж психотерапія.
  • Влаштовуйте прогулянки на свіжому повітрі.
  • Концентруйтеся на позитивних речах.
  • Стимулюйте вироблення «позитивних» гормонів за допомогою певних продуктів харчування. Наприклад, солодощі, зокрема шоколад, сприяють виробленню серотоніну — «гормону щастя». А молоко, курага і банани поновлюють в організмі запаси калію, які першими вичерпуються під час стресу.

Портрет ідеального першокласника

1. Педагогічна готовність:

  • навички читання;
  • навички лічби; навички малювання;
  • уміння розгорнуто відповідати на запитання; великий словниковий запас; загальна обізнаність.

2. Інтелектуальна готовність:

  • розвинена уява;
  • уміння орієнтуватись у просторі та часі;навички малювання;
  • розвинене наочно-образне мислення (уміння виділяти суттєве в явищах навколишнього середовища, уміння порівнювати їх, бачити їхню подібність і відмінність); розвинена дрібна моторика (володіння олівцем, ручкою, ножицями, навички малювання); добра пам'ять;
  • передумови абстрактно-логічного мислення (здатність розуміти символи та формулювати запитання, самостійно розмірковувати, знаходити причини явищ, робити прості висновки).

3. Мотиваційна готовність:

  • намагання засвоїти роль школяра (бажання ходити до школи), прийняття системи вимог, які ставлять школа та вчитель.

4. Емоційно-вольова готовність:

  • уміння керувати своєю поведінкою;
  • збереження працездатності протягом одного уроку і протягом навчального дня;емоційна стійкість (регуляція емоцій);уміння стримувати свої імпульси (наприклад, не перебивати інших під час розмови);уміння продовжувати дію, докладаючи до цього вольові зусилля.

5. Комунікативна готовність:

  • бажання спілкуватися з дорослими та дітьми;
  • уміння встановлювати контакти з учителем;збереження відчуття дистанції;здатність до особистісного контакту з дорослим (на противагу ситуативному);уміння встановлювати контакт з однолітками;
  • уміння увійти в дитячий колектив і знайти своє місце в ньому;• уміння виконувати роботу разом.